DHCP

Розділ 9. Розгортання служби DHCP Windows Server 2003
9.1. Служба DHCP
DHCP (англ. Dynamic Host Configuration Protocol — протокол динамічної конфігурації вузла) — це мережевий протокол та відповідна служба Windows Server 2003, що дозволяє комп'ютерам автоматично одержувати IP-адресу й інші параметри, необхідні для роботи в мережі TCP/IP. Для цього комп'ютер звертається до сервісу (служби сервера), під назвою DHCP сервер. Мережевий адміністратор може задати діапазон адрес, що розподіляють серед комп'ютерів в автоматичному режимі. Це дозволяє уникнути ручного налаштування комп'ютерів мережі й зменшує кількість помилок. Протокол DHCP використовується в більшості великих мереж TCP/IP.
DHCP є розширенням протоколу BOOTP, що використовувався раніше для забезпечення бездискових робочих станцій IP-адресами при їхньому завантаженні. DHCP зберігає зворотну сумісність з BOOTP.
Стандарт протоколу DHCP був прийнятий у жовтні 1993 року. Остання версія протоколу (березень 1997 року) описана в RFC 2131. Нова версія DHCP, призначена для використання в середовищі IPv6, зветься DHCPv6 і визначена в RFC 3315 (липень 2003 року).
DHCP-сервери здійснюють централізоване управління IP-адресами та іншими параметрами мережі, автоматично надаючи їх клієнтам. Це дозволяє настроювати параметри клієнта мережі на сервері, а не на кожному комп’ютері окремо.
Крім IP-адреси, DHCP також може повідомляти клієнтові додаткові параметри, необхідні для нормальної роботи в мережі. Ці параметри називаються опціями DHCP. Список стандартних опцій можна знайти в RFC 2132. Деякими з найбільш часто використовуваних опцій є:
• IP-адреса маршрутизатора за замовчуванням;
• маска підмережі;
• адреси серверів DNS;
• ім'я домену DNS.
При необхідності виділення IP-адрес клієнтам даним комп’ютером, слід налаштувати його як DHCP-сервер (Основи адміністрування LAN у середовищі MS Windows. Навчальний посібник / Б. А. Демида, К. М. Обельовська, В. С. Яковина. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. 488 с. Код: 978-617-607-505-9).